День, коли Orange повідомив мене про мою смерть

Опубліковано 4 грудня 2012

Невеличка гостьова стаття, сьогодні з Lousia, яка розповідає нам про свою кепську пригоду з Orange і його часом… особливою клієнтською службою. Хоч раз не від мене… Велика їй дяка у всякому разі, і я запрошую вас прочитати її розповідь, доволі показову.

Дивно, але я завжди уникала йти до Orange, ймовірно, натхнена впливовим господарем цих місць. Але оскільки мій тато був у зоні без розв'язки, коли я багато років тому полетіла з гнізда, я підключила йому інтернет, з телефоном і телебаченням на додачу, щоб він міг читати l'internaute і виправляти мої помилки в MSN. Контракт Orange отже. Але ось. Кілька тижнів тому мій тато помер. І я вирішила щодуху повернутися в гніздо, покинувши все, зокрема й свого власного інтернет-оператора. Бо так, зона й досі без розв'язки.

1-й крок: зміна власника

У понеділок вранці я отже зателефонувала в клієнтську службу Orange. Консультантка люб'язно висловила мені співчуття, пояснила, що їй знадобляться певні документи, але що я отримаю лист із усіма поясненнями до кінця тижня. Лист я отримала набагато раніше, бо він був у моїй поштовій скриньці сьогодні вранці. Швидкість, 10/10.

2-й крок: збій

Отже, я відкрила свій лист. З подивом я прочитала ці слова: «Доброго дня, Ви повідомили нас про смерть пані Такої-то, власниці лінії…» От тільки пані Така-то, це я. А власник лінії, натомість, це пан Такий-то, мій тато. Я глибоко вдихнула, бо читати це було не дуже приємно. І вирішила передзвонити в клієнтську службу, щоб отримати пояснення.

3-й крок: «мені треба вийти»

Я знову взяла телефон і знову набрала 3900, мимрячи «комерційна служба» в надії нарешті натрапити на когось, хто зміг би виправити цю нетактовну помилку й зрушити справу. Я потрапила на нову телеконсультантку, якій мені довелося пояснити свою проблему, а саме що Orange вважає, ніби я померла, але все одно пише мені, щоб я заповнила купон зміни власника. Я відчула вагання в телефоні, але вона наче взяла все під контроль. Аж поки не залунала сирена, і вона попросила мене передзвонити, бо, вочевидь, щойно спрацювала пожежна тривога, і їй треба було вийти. Я поклала слухавку й глибоко вдихнула. І вагалася, чи передзвонювати, питаючи себе, чи не прийме моє звернення наступного разу армія телеконсультантів-зомбі.

4-й крок: Але пані Така-то, це неможливо!

Я все ж передзвонила, 3900, комерційна служба, кнопка 3, щоб потрапити на телеконсультанта щодо зміни контракту… І я потрапила на телеконсультантку, якій пояснила свою проблему, а саме… (коротше) Вона різко мене обірвала.

– «Але пані Така-то, це неможливо. Немає можливості перенесення щодо інтернет-лінії.» – «А. Ви перша, хто мені це каже.» – «Але це не моя проблема, це помилка.»

Вочевидь, я потрапила на суху відрубувальницю служби.

– «І взагалі, ким ви йому доводитеся?»

Дихати. Далі пішла розмова, у якій ми поступово розігрівалися, вона відкидала будь-яку відповідальність, я лише питала її, що ж, чорт забирай, можна зробити, щоб розв'язати цю ситуацію.

– «Ви маєте розірвати контракт. Потім створити контракт на себе.» – «Але я не збираюся повертати обладнання, розривати контракт і ризикувати перервою в обслуговуванні до створення нової лінії, тоді як я використовую її ще й професійно…»

(тобто й витрати на повторне створення лінії теж, отож) Вочевидь, так. Ця особа завершила розмову, порадивши мені «взяти відпустку», поки мою лінію не реактивують. Натякаючи, що все одно всі беруть відпустку на Різдво, гадаю. Я думаю радше замовити собі піддон ромашкового чаю. Не лише тому, що такий неприємний тон загалом доволі важко витримувати, а й тому, що я б оцінила, з огляду на ситуацію, хоч дрібку емпатії. Але ні. Тепер мені лишається тільки знайти рішення. Якщо в когось є ідея, яка не потребує дзвінка на 3900…

Автор: Paingout